Правопис цього слова потребує особливої уваги.
Правильно
Пігулка — іменник жіночого роду в однині, при вимові чітко чуємо дзвінкий приголосний звук (г), який на письмі позначається приголосною буквою г. Слово запозичене із польської мови. Використання букви ґ недоречно в цьому випадку. Звук [ґ] — є задньоязиковим зімкнено-проривним дзвінким приголосним, який близький до звуку [к]. Одним із принципів української мови є фонетичний правопис. Чи ви чули коли-небудь в аптеці або в лікарні — пі[к]улка?. В сучасній українській літературній мові звук [ґ] вживається у небагатьох словах: українських та давно запозичених — аґрус, аґрусовий; ґава, ґудзь, ґавити; у власних назвах — Ґорґа́ни, Ґренла́ндія, Ґібралта́р; у деяких прізвищах — Ґалято́вський, Ґерда́н, Ґжи́цький. Вони не дуже поширені та вимагають запам’ятовування. Крім того, у параграфі шостому Нового українського правопису 2019 року, який стосується використання букви Ґ, слово «пігулка» — відсутнє в переліку.
Однак зауважимо, що не існує чіткого та суворого правила до використання букви Ґ в словах, тому що чинний правопис не дає однозначної відповіді на це питання. Можливо, іноді, для відтворення у тексті специфіки польської мови, буде виправданим використання (ґ) у слові піуґлка. Але, у повсякденній мові та на письмі, радимо (для підтримання національного правопису) вимовляти та писати — пігулка або використати синоніми таблетка, пілюля.
Саме ця пігулка допомогла мені, тому я придбав декілька блістерів.
Проста пігулка цитрамону допоможе вгамувати головний та зубний біль.
Рекомендація лікаря: «Одна пігулка вдень запиваючи достатньою кількістю води».
У дітей різнокольорова пігулка не викликає негативних емоцій.