Как правильно?

Короткие ответы на любые вопросы!
Google Play

Бриньчання чи бринчання як правильно?

Правильно

Бриньчання — іменник неістота середнього роду другої відміни в однині, відповідає на питання (що?). Лексичне значення слова – легкі дзвенячі звуки, які утворюються ударами. У словах з буквосполученням (ньч/ньц) м’який знак пишемо тоді, коли у твірному слові також присутній м’який знак між приголосними буквами у буквосполученні (ньк). Іменник «бриньчання» утворений від дієслова «бринькати», наявність м’якого знаку в твірному слові обумовлює його написання в похідному слові.

Опанувати гру на музичному інструменті нелегко, це не просте бриньчання, бо треба мати не тільки музичний слух, а ще наполегливість та посидючість.
З ранку до вечора із кімнати Сергія доносилося бриньчання на гітарі, більш нічого путнього у музиканта не виходило.
Коли перші весняні краплі починають своє веселе бриньчання стікаючи з бурульок, знов прокидається життя, пробуджується все живе навкруги.
Коли Петро нудьгував, то було чути бриньчання на старій домбрі, яка залишилась в родині ще від прадіда.

Неправильно

Бринчати.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *